Де хаточка біліє, лебідь білий,
Де хаточка на рідненькій землі!
Дитя моє там перший раз ступило!
Тепер там лиш курличуть журавлі!
І я виходжу з хати, коли шелест,
Їх крил зове летіти в далечінь!
І вересковий мед тече, а вереск,
Білесеньким до самої землі...
Земелько! Моя матінко діброви!
Земелько! Ти Шевченка сумний вірш...
Земелько, хай твоя глибока втома,
Як і моя приспиться, та скоріш...
І хай у вереск білий ніжки діток,
І хай біленьким доля...тільки так!
І зачерпну я мед твій вересковий,
Та по повітрі, мов невидим птах!
Розмай-розмай, розмитії джерельця,
По них тече єлей цілющий нам...
І хмари, мов глибокії озерця,
Пригублять краплі, ставши мирні там...
І я кажу - летіть же, швидкокрилі!
І вітер зву - неси їх по світах!
Усіх світах, хай мед ізп"ють щасливі!
А діточок веди під рідний дах...
Вересковим медом
© Copyright: Ангелина Длинка, 2019
Свидетельство о публикации №119010505587
Свидетельство о публикации №119010505587
Рецензии