Пьер де Ронсар. Когда одна. Рус. Бел
Бог весть о чём рассеянно мечтая,
Задумчиво сидишь ты, всем чужая,
Склонив лицо как будто в полусне,
Хочу тебя окликнуть в тишине,
Твою печаль развеять, дорогая,
Иду к тебе, от страха замирая,
Но голос, дрогнув, изменяет мне.
Лучистый взор твой встретить я не смею,
Я пред тобой безмолвен, я немею,
В моей душе смятение царит.
Лишь тихий вздох, прорвавшийся случайно,
Лишь грусть моя, лишь бледность говорит,
Как я люблю, как я терзаюсь тайно.
Перевёл с французского Вильгельм Левик
Калі ты адна
Калі ты адна, ад шуму ўбаку,
Бог ведае, што сёння ў ва мне,
Сядзіш так задуменна ў кутку,
Схіліўшы твар, як быццам у паўсне,
Жадаю цябе клікаць у цішыні,
Твой смутак не развеяць і у віне,
Іду к табе, ад страху, хоць зірні
Ды голас, здрыганецца, зменіць мне.
Твой позірк я сустрэць не смею,
Перад табой нямы, дранцвею,
У маёй душы збянтэжанасць пануе.
То ціхі ўздых прадраўся так імгненна,
То сум мой, то бледнасць кажа, што я чую,
Як я кахаю, як пакутваю таемна.
Перевёл на белорусский язык Максим Троянович
Свидетельство о публикации №119010502238