Я знаю - ти мене чуєш...
Ти бачиш небо і зорі,
які краплинами сяйва кохання пишуть моє...
І ми колись перетнемось в життєвому коридорі,
щоб знову прошепотіти:
- Ось так... А ти в мене є...
І будуть люди всміхатись такому дивному щастю,
яке з мільйонів паломництв обрало наше...
Весь світ
шукатиме нині віру, щоб стати нашим причастям,
і душу тут відпустити у чудернацький політ.
Ми будем грітися в ковдрі між геть червоним камінням,
і у липневому небі знайдем ведмедицю знов...
А потім!..
Потім ми станем тепла сплетеним промінням,
щоб ці людиська навколо повірили - є любов!..
І є сердець одкровення про небо в синьому морі!
І те, що вічність плекає, також десь, напевно, є!..
Я знаю - ти мене чуєш...
Ти бачиш небо і зорі,
які краплинами сяйва кохання пишуть моє...
Суть вiри
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119010402114
Свидетельство о публикации №119010402114
Рецензии