Ранкова симфонiя

МузИка-вітер грати заходився
мелодію ранкової краси,
за ксилофоном-м'ятою вмостився
і бив по срібних крапельках роси.
    А потім, ніби арфу, без зупину
    за "струни" смикав, мало не порвав
    натягнуту у мальвах павутину.
    Беззвучно, але так натхненно грав!
У тамбурини липових листочків
невтомно стукав майже цілий день,
дзвонив в блакитні польові дзвіночки,
хотів почути ніжне "дзень-дзелень".
    Стомившись, "інструменти" всі облишив,
    затих, прислухавсь й пошепки сказав:
    "Ні, кращої симфонії, ніж тиша,
    іще ніхто у світі не заграв".

   
 


Рецензии