Яка беззахисна душа... Мирослава Стулькiвська

Оригінал:


Яка беззахисна душа
Перед коханням - аж до болю!
Сніжинки тануть на очах,
Знов випробовуючи долю,

Що білим пледом із надій
То обійме, то заморозить.
Не гріє теплий погляд твій,
І ніжність серце не тривожить.

Сніг замітає всі сліди
Слів найтепліших між рядками...
Такої світлої весни
Що залишилась поміж нами...

Яка беззахисна душа
Перед пораненим коханням...
Невже погасне у очах
Тепло промінчика останнє?..


Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:


Оголена души печаль
Своей любовию – до боли!
Снежинки тают невзначай,
Опять испытывая долю,

Что белым пледом и подряд
Обнимет или заморозит.
Уже не греет тёплый взгляд
И нежность сердце не тревожит.

Снег заметает все следы
Слов самых тёплых меж строками
Былой весны – не злой беды –
Что приключилась между нами…

И как же не защищена
Душа  израненной любовью…
Неужто будет сожжена
Лучом последним в изголовье?!..


Аватар Автора оригинала