Весняним ранком, де на травах роси,
біжить Життя, роздягнене і босе,
маленькі ніжки, радісне обличчя
й не чує, що його вже мама кличе.
Смакує з грядки стиглі полуниці,
холодну воду в спеку п'є з криниці,
до нитки змокле в теплу, літню зливу
біжить Життя, закохане й щасливе.
А восени, скосивши житнє поле,
йде по стерні і босі ноги коле.
А яблук так у кошиках багато,
та йде Життя, хоч йти і важкувато.
А віхола зимова не питає,
шляхи, волосся й очі замітає...
Навпомацки, по зоряному небу
іди, Життя, не зупиняйсь, не треба!
Художник Катерина Бабок.
Iде Життя
© Copyright: Вита Вольна, 2019
Свидетельство о публикации №119010206193
Свидетельство о публикации №119010206193
Рецензии