Нам кришталева куля стала...

Нам кришталева куля стала порятунком
Як повз зірок летіли ми з тобою,
Шукаючи безпечного притулку
У сяйві, божевільною тропою.

У часі розчинився пил минулий
З'єднавши з вічністю миттєвості порив,
По небокраю, обійнявшись, ми летіли,
Занурившись у посмішки світил.

Чиєсь зітхання зупинило кулю,
І захлинувся вогняний прорив,
Той поцілунок згаснув опріч волі,
І полонений світ нас розлучив.

А на Землі чимало ми забули
Та інколи згадаємо ві сні:
І хвилювання зоряного пилу,
Чарівний гул, тремтливий в вишині.

Нажаль сумуємо й радіємо нарізно,
Та я впізнаю посеред усіх,
Твоє обличчя по тремтінню зоряного пилу,
Розсіяного кінчиками вій...

Володимир Набоков

=

В хрустальный шар заключены мы были,
и мимо звезд летели мы с тобой,
стремительно, безмолвно мы скользили
из блеска в блеск блаженно-голубой.

И не было ни прошлого, ни цели,
нас вечности восторг соединил,
по небесам, обнявшись, мы летели,
ослеплены улыбками светил.

Но чей-то вздох разбил наш шар хрустальный,
остановил наш огненный порыв,
и поцелуй прервал наш безначальный,
и в пленный мир нас бросил, разлучив.

И на земле мы многое забыли:
лишь изредка воспомнится во сне
и трепет наш, и трепет звездной пыли,
и чудный гул, дрожавший в вышине.

Хоть мы грустим и радуемся розно,
твое лицо, средь всех прекрасных лиц,
могу узнать по этой пыли звёздной,
оставшейся на кончиках ресниц...
Владимир Набоков