Звір минулого болісно плаче сльозами Іуди,
Та немає вже більше довіри для гостей таких.
Я звільнилась від зайвої віри, хіба то не чудо?
Мене більше не знайдеш у світі душею сліпих.
Звір минулого тягне мене, та даремно вже вкотре:
Позабуто ненависть, і смуток, і сором і гнів.
На порозі зима усміхається: все буде добре,
І кружляють сніжинки у сяйві святкових вогнів.
Най сніжинки красою і світлом наповнюють простір,
Змалювавши казки у прозорій морозній імлі,
А вогні проженуть того звіря нестямную постать,
І надалі не пустять його до моєї землі.
Все буде добре!
© Copyright: Анита Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119010203138
Свидетельство о публикации №119010203138
Рецензии