Рiк Новий 20... 19
Як і сто років потому,
Його люди, в надії…, - чекають, завжди!
А числа… у ньому…? -
Загадку… - складають собою…,
На яку уповають світи….!
Вік вже проминув…, але йому, мов молодому,
Годинник – дев’ятнадцять відміряє…, знову,
Та у майбутнє…, нам указує шляхи!
Що він приніс…, до нашого «столу»,
На своєму безмежнім крилі???
Може Небо безхмарне…, прозоре…?
Чи для людей…, коли мінус сто літ…,
Громадянську війну…,
Потрясіння… й майданні промови…?
Або, по суті…, від «ріднесеньких вождів»:
«Good bye!!!»… Всім «пролетарський…»,
Український той гамбіт…???
А разом з ним - страшенні ті голодомори…?
І сотні… й тисячі загиблих…,
По «крові» рідних всіх братів,
З обох боків…, від того «фронту»,
Одномовних таборів…???
Він у вікна…, зупинився самотньо,
Стоїть вже на нашім дворі…,
Рік Новий «двадцять - дев'ятнадцять»!
Хоча, у тім задзеркаллі…,
Бачиться все навпаки!
Коли там, в історичній спіралі, -
У минуле той крок…, не вперед…, не туди!
Де жорстокі пройшлися, з «косою»,
По нашій страждальній землі,
Войовничі…, запеклі…, голодні:
«Дев'ятнадцять - двадцять» - ті роки…
Там теж…, ті цинічні… й безглузді істоти!
Їм «перця» гіркого все мало було…, в бутті,
Бо «маячнею» страждали дурні ті «сироти»,
Коли злагода й мир - на Землі!
Тож так…, для розваги, вони…
Взяли, та із «гиком» відкрили…,
Той ящик «пандори»!
Хай… і все було гаразд у житті…
Новий початок…,
Як і сто років потому,
Його люди, в надії…, - чекають, завжди!
А числа… у ньому…? -
Загадку… - складають собою…,
На яку уповають світи….!
Вік вже проминув…, але йому, мов молодому,
Годинник – дев’ятнадцять відміряє…, знову,
Та у майбутнє…, нам указує шляхи!
Новий Рік! Але нам… - невідомо,
Що він несе, в країну, на собі?
Хоч… і місця там немає вже на ньому,
Тим…, хто гроші «загрібає»…, без утоми…,
Багатіє та шикує - «на крові»!
Коли в безодню…, з головою…,
Той безлад… все вирує - у душі!
То залишаться, у спадок, всім - руїни,
Від Святої…, Православної Русі…
31 грудня, 2018 рік
Свидетельство о публикации №118123106432