Коли помру я серед ночі
як більшість серед нас,
мені закриють мої очі
якщо цей світ погас.
А моє серце вже втрачає
з кожним днем, свою силу,
слабо кров протискає
у заморене тіло.
Навіть вірити страшно,
що ти світ цей втрачаєш,
бути вічним не можна
сам про це добре знаєш.
Легко тим помирати,
хто байдужий до смертьі,
хто не може вже жити
всім говорить відверто.
А мені з кожним роком,
ой, як хочеться жити,
а вона своїм боком
хоче разом дружити.
Залищити світ не можу
не закінчивши справу,
борони менее Божеп
щоб я час переставив.
Укр. Серед ноч1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118123000838
Свидетельство о публикации №118123000838
Рецензии