Як мені хочеться додому
в своє занедбане село,
я не кажу про це нікому,
дитинство там моє пройшло.
Мене ніхто не зрозумііє
і не повірить в ці слова,
а я втрачаю вже надію
яка весь час в мені жила.
Село зрівнялося з землею,
його немов там не було,
а я за ним так вболіваю
воно в душі весь час жило.
Пройшли роки, села немає,
а на вершині мак цвіте,
який все літо червоніє,
а поруч з ним чебрець росте.
Укр. Як мен1 хочеться
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118123000769
Свидетельство о публикации №118123000769
Рецензии