О одиночество... Нина Трало
О самота… Хтось скаже: «Час блаженний…»
У ній душа до неба здійнялась:
вітри розмов не віють навіжені,
гроза в куточку спати уляглась.
Чому ж на мене тиснуть невблаганно:
вечірня тиша і ранковий сум,
весняний спів і осінь – жовта панна,
журливий спомин і манірність дум?
Перевод Ладомира Михайлова
Миг одиночества, миг семиструнный...
А в нём душа вся к небу поднялась:
совсем не дует ветер, как безумный,
и спать гроза тихонько улеглась.
Что ж давят на меня так неустанно
Вечерний звон и утра лёгкий шум,
Напев весны и осень - жёлтой панной,
Воспоминаний грусть, манерность дум?
Свидетельство о публикации №118122808301
С уважением -
Нина Трало 12.02.2019 20:21 Заявить о нарушении