Прокидайся, кохана, я - тут.
Заблукав серед грудня і снігу,
що мене заганяють у кут
хворобливоі в суті відлиги.
Не хвилюйся, кохана, я - там.
Підбираю небесні краплини
і дарую тепло дітлахам,
що в сторіччях не бачать години.
Налаштуйся, кохана, я - впав.
Сіра крига чекала на брата,
що шукав примітивних забав
в іронічно підправлених датах.
Відвернися, кохана, я - вмер.
Ця душа, що любила півсвіту,
дивувала б його й дотепер,
але мусить для тебе ожити.
Заспокойся, кохана, я - ти.
І, напевно, так буде до віку,
бо без світла нема темноти,
а без жінки - нема чоловіка..:)
Ось так
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118122801512
Свидетельство о публикации №118122801512
Рецензии