Сиджу з вудкою... Нина Трало

http://www.stihi.ru/2018/01/23/12614


Оригінал:


Сиджу із вудкою… Ріка аж виграє
І сонце грає у вишневій рані,
А серце, серце так розгупалось моє,
Як у лякливої красуні лані.

Чому ж не гупать, як ВОНА стоїть:
Вуста горять малинові, манливі,
Торкає поглядом пестливо рук моїх,
А очі! Очі – золотисто-хтиві.

Ранковий вітерець торкнувся зелень кіс,
Проміння сонця обняло поставу…
Та трохи засмутив мене з лускою хвіст
І перса голі світло-зеленаві.

Розплющив очі… Вже її давно нема,
Вудлище колихають теплі хвилі
І якось болісно стає мені, однак,
Я ще пливу, пливу в п’янкому мливі.
13.12.2017 р.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Сижу я с удочкой. Река – что перемёт.
И солнышко блестит в вишнёвой рани.
А сердце расстучалось так моё,
Как боязливой и красивой лани.

Как не стучать, когда ОНА стоит:
Уста горят малиново и томно,
Коснулась взглядом-лаской рук моих,
И очи – золотисты и бездонны.

…А ветерок погладил зелень кос,
Лучи от солнца стан её обняли.
Да вот смутил меня с хребтиной хвост
И груди, что зелёным  отливали.

Раскрыл я очи…След её простыл.
Удилище коснулось волн стыдливо.
И как-то больно сердце жмёт посыл:
Я всё плыву в пьянящем том заплыве...