Просинаеться вiтер... Михайло Жайворон

   
    Перевод с украинского

        Оригинал:

Просинається вітер між літер – поземка мете,
І зі слів розмальовує бурю знічев’я, потроху.
Піднімається вихор – і так починається день,
І відносить за обрій сніжинкою рідну епоху.
І протоптують стежку – і в реченнях зречень нема,
І літають на віхолах нами ж означені віхи.
Білу книгу по білому пише холодна зима,
І зшиває ріку у товсту палітурку із криги.
Хтось розкриє сторінку заінену, вмерзлу у лід,
І піде по сліду хуртовин із мелодій і звуків,
І почує, про що йому шепче поземкою світ, –
І між ребер народиться серце зеленої бруньки.


      Перевод Инны Гавриловой

Просыпается ветер меж литерных букв и метёт
И со слов той позёмки неспешно становится бурей.
Поднимается вихрь  -  начинается день, он грядёт,
И снежинкою в небо уносит эпоху из  будней.
И протопчет тропу  -  отреченья в намеченном нет,
И взлетают наверх наших вех и зарубок приметы,
Пишет набело белую книгу зима в белый свет,
В переплёт ледяной зашивая речные секреты.
И откроет страницу, всю в инее, вмёрзшую в лёд,
И пойдёт кто-то по следу вьюг из легато и скерцо,
И поймёт, что ему сокровенное мир отдаёт, -
И меж рёбер проклюнется почкой зелёною сердце.

  27.12.2018г.