Якось говорили

Не швачка, не прачка,
Змією відьмачка
А з нею у кублі,
Нечисті прибулі.
Спочатку вітає,
Їм душу віддає,
Потім утікає,
Та...наздоганяє!
І зглази і порча,
Відьмачка у корчах,
Померти не може,
І зсохлася кожа.
Бабуся казали,
Що кришу зривали,
Щоб та вже померла,
От вражая сила!
А то що творила!
Літала...відьмила,
Корівок доїла...
В селі всіх дістала!
Ато ще казали,
Ну так, людей пара,
Іду- ось копичка...
Але не з травички...
І холод по кожі,
Хоч ночі погожі,
Ой! Ой! - б'є дрижак,
Ну і дав у драпак!
А то ще казали,
(Ой,страшно було,
Більш у ніч не гуляла,
Хоч добре село).
Та йшли від сусідів
З Містечка, провідав
Рідню та й додому
Через міст знайомий.
А тут! Що за страхи!
Не риби, не птахи,
А човен по річці,
А в човні - очиці...
Блищать...пробирають...
Вже люди тікають!
А то, що у човні,
Здоров'ячка вповні!
Як дало по веслам!
Стоїть страшний вереск!
І бачать прохожі,
То кіт...чи щось схоже...
А зараз вернемось,
І самі спіткнемось
Та через копички,
Що немає личка...
Ну от, одна каже,
Ну вкрала...не ляжу...
Несу собі сіно,
Та ж більше на спину!
Чуть не підірвалась,
Мій випив хазяїн,
Іду від теляток,
А тут вереск клятий!
Ой! Як же злякалась!
Але не розсталась.
Копицю  - додому,
Й щоб більше нікому
Мене не лякати
То знайте, телята мої
Та колгоспні
Копитні і хвостні,
Їдять сіно гарно,
 Мичать завжди - мало!
Як бачиш - копичка,
То йди! Бо й теличка
Оце отелиться
От нова копиця!
 ?... А що до котяри,
То хлопці зростали,
Сміялись! Лякали!
А тіток дістало!
...тепер нема відьом...
Тепер - екстрасенси...
Та все ж є телята,
Щоб сінця принести!