Люби, люби свое ремесло...

***

Люби, люби свое ремесло,
пусть жизнь отгородится рвами.
Даже, о том, чего не было, что прошло
следует говорить простыми словами.

Даже когда небо состоит из холодных медуз,
и птицы галдят, как священники в парафии.
Что есть поэзия? Это Иисус,
распятый на кресте орфографии.

Когда сердце будит тебя, как рожок
колониальной армии.
Что есть любовь? Это щенок,
чей хозяин погиб в автомобильной аварии.

Он за верность держится, что еще не прошла,
хочет вырваться на свободу.
В клапанах твоего сердца струи тепла
смешиваются со струями холодного кислорода.

Люби свое ремесло, люби.
Святые пристают, как уличные музыканты.
То, что вырастет из твоей судьбы,
можно в церквах распевать, как  сantos.

Мир так сладок, будто кутья в Рождество,
звезды в карманах липкие, как цукаты.
Смерть - это изобретенье того,
кто не любит жизнь и придумал расплату.

Небо в вечернюю втекает зарю.
Небо историю собой заполняет.
Снова имя твое про себя повторю.
Никто не услышит, поэтому и повторяю.

с украинского перевел А.Пустогаров

***

Люби, люби своє ремесло,
коли життя відгороджується ровами,
і навіть про те, чого не було
слід говорити простими словами.

Коли небо складається з холодних медуз,
і птахи голосять, як панотці до парафії.
Що таке поезія? Поезія це Ісус,
якого розпинають на хресті орфографії.

Коли серце тебе підіймає щодня
сурмою колоніальної армії.
Що таке любов? Любов це щеня,
чий господар загинув в автомобільній аварії.

Воно тримається вірності, яка була,
і хоче вирватися на свободу,
і в клапанах твого серця потоки тепла
постійно змішуються з потоками холоду.

Світ солодкий, мов різдвяна кутя,
і зірки в кишені, як липкі цукати.
Смерть вигадав той, хто не любить життя –
йому просто потрібно було все зіпсувати.

Люби своє ремесло, люби.
Святі приставучі, як вуличні музиканти.
Те, що виросте з твоєї журби
теж можна розспівувати в церквах, мов канти.

Нічна невидима течія.
Небо заповнює собою історію.
Я повторюю подумки твоє ім’я.
Ніхто не чує. Тому і повторюю.