Ефект метелика

Барвисте і мереживне створіння,
на крильцях візерунки чарівні,
немов казкове, неземне видіння
над квітами танцює навесні.
    Та вітерець від крил його легеньких
    помчить чимдуж кудись за океан
    і збурить на далекім континенті
    страшний, катастрофічний ураган.
Хтось скаже: "Нісенітниця безглузда!"
А я побитись можу об заклад,
що так в житті буває часто й густо:
у гОрах  загурчить каменепад,
    а я, спізнившись на злощасний поїзд,
    що зійде з рейок в прірву небуття,
    промовлю спересердя: "Отакої!"
    й, на щастя, встигну на своє життя.
Розгублено постОю на пероні
й не зчуюся, як запитаєш ти:
"Спізнилася? І очі вже червоні!
З валізою тобі допомогти?"
    Спізнилася на нещасливий поїзд
    і добре, що немає вороття,
    я ж встигла на побачення з тобою,
    яке змінило все моє життя.
                Можливо, Едвард Лоренц таки мав рацію щодо існування "ефекту
                метелика"?