Летять думки у вирій слова ВІР,
І серце стрибко
Запорхує в стрімкий сузір'їв вир,
Глибинна рибка.
Флотилія відмерлих дієслів,
Сплива в минуле,
Ілюзій натовп, компромісів вплив,
Свідомість снула...
Блукаю у нездійсненому сні
Крізь часу арку.
І білий світ, мов виснажений сніг,
Спада на аркуш…
Склепіння слів зімкнулося в дугу
Високовольтну.
Терпіння переплавилось в тугу
Снагу крамольну
ЗавіршувАти землю і зірки,
Вітри і зорі.
І роздивлятися з-попід руки
У скла прозорі,
Де млосний місяць п’є в височині
Святую воду,
У морі мови, в синій глибині
Шукати броду...
І диханням відводити біду:
Я можу, мушу…
Щоб далі жити з небом у ладу,
душа у душу.
Ще буде радість множитись стократ,
Надасть промінця,
І келих сонця гристого до свят
Наллє по вінця.
Келих
© Copyright: Ирина Юрчук, 2018
Свидетельство о публикации №118122407853
Свидетельство о публикации №118122407853
Рецензии