Л. Юферова Криниця перевод

ЛЮДМИЛА ЮФЕРОВА

КОЛОДЕЦ

Печалью двухсотлетнего призыва
Прадедовский колодец взят в полон.
Зима сугробы намела на диво.
Присев меж них, тихонько дремлет он.

Его душе в небесных высях любо.
В зрачках закатный луч еще не сник.
Чудинки-льдинки жмутся к бревнам сруба,
И крутит ворот ветер-озорник.

Который год тоска колодца длится?
Куда исчезли люди? Он ничей,
Но помнит до сих пор родные лица,
И сотни уст, и тысячи очей.

Раздумья об ушедших к богу манят.
Зима на покрывала пух прядет.
От старого колодца только память
Одна с пустыми ведрами идет.

Оригинал 
на http://www.stihi.ru/2016/01/14/6501

КРИНИЦЯ

В полоні двохсотлітньої зажури
Криниця прапрабатьківська дріма.
Вона присіла в сніжні кучугури,
Які так щедро кинула зима.

Її душа зліта до небозводу,
В зіницях промінь сонця не затух,
Окрай цебрин – химерні скельця льоду,
І корбу крутить вітер-відчайдух.

Дивується криниця і не знає,
Чого так довго не було людей,
Вона ж усіх в обличчя пам’ятає,
І сотні вуст, і тисячі очей…

Думки про земляків до Бога манять…
Зима на ковдри білий пух пряде…
Сьогодні від криниці тільки пам’ять
Із відрами порожніми іде…