Не судьба Из Марго Метелецкой

На http://www.stihi.ru/2018/12/06/5650   

Я не трогала б вовеки
Тот Небесный Твой Корабль,
Чтоб с земель, страданий полных,
Мог вернуться прямо в рай…

Вот и трапеза была бы:
Украинский смачный борщ,
Каша пышная из пшёнки,
Виноградных ягод горсть…

Мне Твои чесать бы кудри,
Гладить мне б рубашек ряд…
Собирать Тебе бы в горсти
С неба ясный звездопад…

Ввечеру постель стелила б…
Спичку б, чиркнув, не сломал.
Свечку Богу засветила б…
Только наш рушник пропал,

Что связал бы нас так верно!
Не судьба – так далеки…
Не сидеть с Тобой под вербой –
Занесли веков пески

Тот корабль… Борщи… Кроватку…
Так враждебно. Зло. Украдкой…
      06.12.2018

Пiски
  Я б довіку не чіпала
     Твій Небесний Корабель,
     Аби в Рай міг повернутись
     З наших страдницьких земель...

     От і трапеза була би :
     В мисці - український борщ
     Та іще пшоняна каша
     Й виноград з моїх пригорщ...

     Я б зачісувала чуба,
     Прасувала б сорочки...
     Я б Тобі ловила в жменьки
     З Неба ясні зірочки...

     Вечір...Ліжко би стелила...
     Черкнув хутко сірники,
     Свічки Богу би палила...
     Але де ті рушники,

     Що пов'яжуть нас з Тобою ?
     От у тому-то і річ -
     Не сидіти під вербою -
     Замели піски сторіч :

    Корабель...Борщі...Та ліжко... -
    Так вороже. Злісно. Нишком...