- Чи віриш ти, що я тебе люблю?
- Так, вірю…
Ось і все – і все, що треба...
І – після слів простих – зимове небо
заоре місяць в зоряну ріллю,
і так це буде гарно, так для нас,
так досконало, чисто, своєчасно,
що дихатимуть груди повним щастям,
що ми не озирнемося на час,
на втому, на несказане, на вік,
на те, що хтось обов'язково заздрить...
Лиш ти і я... Кохання мить прекрасна,
як все сказали жінка й чоловік...
Чи вiриш ти, що я тебе люблю?
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118122401565
Свидетельство о публикации №118122401565
Рецензии