подалось літо в спогади назад,
бентежить квітку на узбіччі погляд серпня,
дощем умита стежка веде вгору,
ялиця де голками чеше коси
мої, що струменіючи потоком сильним
по плечах,
не можуть бути сплетеними в косу,
бо знають волю
й далі витися бажають вільно
спогадом лiтнiм
© Copyright: Гелена Смилянская, 2018
Свидетельство о публикации №118122309137
Свидетельство о публикации №118122309137
Рецензии