Отче!
Ти Чуєш, як гуде у серці
Любов, мов хвиля вогняна!
Ти Бачиш, як несе вона
Мене в блакить,
Де очі Твої сяють, наче зорі,
І звідки линуть, неозорі,
Крізь товщу літ, віків, страждань,
Ті хвилі, що Життям ми називаєм,
Ті Промені, що Ти нам посилаєш,
Щоб ми змогли Твоїх торкнутись Знань.
І вирости, піднятись, зрозуміть,
Що на Землі живемо тільки мить,
Бо треба «темряву» душі здолати…
А далі - серця срібная стежина
До Тебе виведе, бо я - Твоя дитина.
Бо Світло Твоє в серці тріпотить.
Без нього темряву нам не здолати!
І на Землі без Тебе не прожить...
Тому й тріпоче моє серце,
Тому й палахкотить,
Бо Ти в життя моє Прийшов,
К р и л а т и й !
Учителю жизни, Отцу Небесному
© Copyright: Валентина Волкова 9, 2018
Свидетельство о публикации №118122307539
Свидетельство о публикации №118122307539
Рецензии