Возле того озера... с укр

(вольный перевод)
Владимир Пилипец

Возле того озера зеленеет луг,
Незабудки волнами разрослись вокруг.
Бегали мы травами летом жарким там,
Но, с приходом осени, остаюсь я сам.
Осень! Осень яркая разлучила нас.
Разбросали судьбы нас в неспокойный час.
По лугу у озера ходишь тихо ты,
 и грустишь ты – прозою, я – пишу стихи.
И лугами синими кто-то ходит там,
В незабудках бегает по немым следам.
Боль неизлечимая сердце теребит,
И с метелью белою к лугу прилетит…

Декабрь, 2018г.

Оригінал--
Біля того озера зеленіє луг.
Незабудки хвилями граються навкруг…
Бігали ми травами всеньке літо там,
а з приходом осені я лишився сам.
Осене, ти, осене! Розлучила нас.
Світом порозносила в неспокійний час.
В лузі біля озера ходиш тихо ти
І сумною прозою дихаєш завжди.
Вже лугами синіми інший хтось тепер
в незабудках бігає біля тих озер.
А в моєму серці невигойний  біль,
І кружляє спогадів щемна заметіль…