Володимир Набоков
Розбились хмари на алмази дощові,
Виблискуючи, капають то стрімко, то повільно
З пахучих та стурбованих гілок.
Так падають в долоні Бога дні людські
Так відривається і дихає буття
І голосно рушає в межі неземні
Рифмована душа моя ...
Владимир Набоков
Разбились облака. Алмазы дождевые,
Сверкая, капают то тише, то быстрей
С благоухающих, взволнованных ветвей.
Так Богу на ладонь дни катятся людские,
Так - отрывается дыханьем бытия
И звучно падает в пределы неземные
Песнь каждая моя...
Розбились хмари
© Copyright: Наталия Чайка -Зотова, 2018
Свидетельство о публикации №118122209461
Свидетельство о публикации №118122209461
Рецензии