Авторська пісня
Я по місту іду, всюди бачу біду:
У людей очі злі, наче вікна, скляні,
Може, вітер гіркий, може, час не такий,
Може, в зорях вина, може, просто війна.
Та причина не в тім, як здається усім.
Похололи серця, бо початок кінця,
Хмарочоси ростуть, храми менші стають,
Шаленіє народ:«Дайте нам насолод!»
Хочем більше свобод,
В європейський бомонд,
На Мальдіви літать, у шезлонгах лежать,
В Монте-Карло дуріть, Україну любить!
А як було колись: люди йшли, сміючись,
В пояс кланялись, слізно каялись,
В храмах тісно було, не трималося зло,
Розливали любов, щоб ніхто не холов.
Біля Чаш золотих не було пихатих,
І гуло в дзвіницях, і горіло в серцях,
Шляхтичі і прості – були рівні усі,
І дитятко босе, і Христос – було все!
Я по місту іду…
Посилання на відеофайл:
https://youtu.be/ZrSJ1AiJArU
Я по мiсту iду...
© Copyright: Роман Ли, 2018
Свидетельство о публикации №118122203319
Свидетельство о публикации №118122203319
Рецензии