Чом я існую коли холоди?
Не гріють душу ті слова гарячі.
Чому стоять квітуючі сади?
Коли сопілка від кохання плаче.
В чому живу,у кому зупинюсь?
Дивуючись багатому в коханні.
Звіривши шкоду знову повинюсь?
Плекаючи пташині зльоти ранні.
В кам'яні рештки укладу поспіль...
Багаття що в долині запалає.
Трави зеленої постіль...
Що тіла білого жадає.
Чом я існую як зоря встає?
Купаючись в пахучих небокраях.
Дізнаючись...що рядом також є...
Той вітер...що зі мною ще згорає.
(Понкратова.О.В.)
Чом я iсную коли холоди?
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118122109637
Свидетельство о публикации №118122109637
Рецензии