Останній потяг в нас на полустанку
не зупинився навіть на хвилинку,
а я лише дивлюся на село
там, де дитинство все моє пройшло.
Ніби нічого там я доброго не бачив,
та все ж за ним, моє серденько плаче,
і за селом, і за батьками на цей час,
не десь там в місті,а ось тут,
в селі у нас.
А зараз їду в місто із сумлінням,
де залишилося давно моє коріння,
і я весь час сумую за селом,
де те дитинство, все моє пройшло.
А я його ще довго буду пам"ятати
і те село, і ті біленькі хати
і тих, хто поруч був весь час зі мною
і влітку, взимку та весною.
Укр. Потяг
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118122103559
Свидетельство о публикации №118122103559
Рецензии