Блискавицi серця lxxxi, слiдами великого вибуху

1.
коли Бог
ще не знав
де тужити
і вигадував
глину
і сіль
не була
жодна крапля
пролита
жодна думка
не знала
про біль

отоді народилася
радість
що стікала
вогнем зі щоки
а у серці
майбутні балади
мали тіло
стрункої ріки


2.
космос жив
в сірниковій коробці
просто зручно
відкрив
і все тут
ось вам діри
галактики
в точці
ось вам простір
пружний
як батут

от для чого
здавалося б
вибух
взяв коробочку
покалатав
і ніхто
не жалівся
ні вибув
та ніхто
про любов не спитав

3.
але на тобі
перший цікавий
жух
і сталося –
світло
і смерть
присмак втрати
їдкий
і гіркавий
і безкраїх світів
круговерть

і руйнація
тиші
і пустки
розгалуження
власного
‘я’
і поняття
а нате вам
в друзки
із додатком
що зорі згорять

4.
а коли вже дійшло
і до глини
Він додав
трохи перцю
й води
і обнявши
Адама
як сина
надихнув
щоби той
заходив

ой Адаме
казав
любий сину
вік ходити б нам садом
цим лю’
та тобі сотворив
небо синє
і оту
за яку я зішлю

вас на кулю
назвете землєю
де нічого
без волі
нема
там ходитиме
ранок з єлелем
розтаватиме
в серці зима

5.
так одної
незнаної рані
в невідомий для вічністі
час
я пройдуся убогістю грані
за якою
погасне свіча

помолюся
за тишу
вже мертву
і попрошу у Бога
одну
чисту душу
в трикутнім конверті
і щоб серце
на небі ввімкнув

6.
щось осмислилось
щось розсосалось
щось пішло
як у масло ножі
ми шукали любов
і тримались
трохи вітру
а трохи межі

за якою
змивається промінь
і лягає відлуням зола
переповнених відчаєм
громів
і немає
ні страху
ні зла

20 Грудня, 2018