Біля ставу, біля греблі
залишилися дві вербіи,
які природі не здалися
та біля гребді збереглися.
Колись, ще в двадцять сьомім році
їх посадили Ляпатинці,
вони там довго так зростали,
корінням греблю зберігали,
Там довгий час в тому ставочку
вони пили лише водичку,
та прикрашали все село
що б людям радісно було.
Там їх росло більше десятка
і не потрібно їм достатка,
І лише у жарку погоду
всім віддавали прохолоду.
А зараз як в лиху годину
води в ставку вже по коліна,
замулився він за роки,
мов на дорозі рівчаки.
Укр. Дв1 верби
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118122008507
Свидетельство о публикации №118122008507
Рецензии