Догорає сонце, там на небосхилі,
куряву здіймає з поля череда,
гребля розділяє напрямок із поля
де корів чекає приємна вода.
Кожна з них прямує до дому, до хати,
де її чекає зедена березка,
яку їм приняосять з поля малі діти
що б вона давала більше молока.
Ось так кожзний вечір, збирали березку,
там, де кукурудза в полі за селом,
і несли додомуу малих діток плечі
лантухи наповнені, березкеою з верхом.
В селі хто ве виріс, того всього не знає,
як росте пшениця, як вона цвіте,
і тієї праці, ніхто не відчує
де життя дитяче, не таке й просте.
Укр. Догора
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118122008314
Свидетельство о публикации №118122008314
Рецензии