На порозi вiчностi
Стомившись бігти по земній дорозі,
перед дверима вічності спинюсь,
постОю на небесному порозі
й на Землю на прощання подивлюсь.
Сама себе востаннє запитаю:
"Чому завжди так поспішала жить?
Що на Землі навіки залишаю?
За чим душа сумує і болить?"
А там троянди вдома, вздовж доріжки,
доглянуті і пишні, як завжди,
спокійно спить пухнаста, чорна кішка,
врятована від голоду й біди...
Якщо ж побачу вільною країну
й щасливими всіх тих, кого люблю,
полегшено зітхну, розправлю спину
і вічності поріг переступлю.
© Copyright:
Вита Вольна, 2018
Свидетельство о публикации №118121903806
Рецензии
Дорога моя, шановна, улюблена українська поетесо Віта Вольна! Читаю, перечитую Ваші вірші і завжди насолоджуюсь. Під кожним залишаю у подумках свй відгук, якби часу висточало, писала б Вам весь час, доки б Ви від мене не стомились. Для мене Ваші вірші досконалі і бездоганні, бо завжди поєднують глибокий зміст з тонкими почуттями і образами, багато чудових повних рим. Ваші вірші сприймаються душею і залишаються там назавжди. Дай Вам, Боже, творчого довголіття при гарному здоров*ї та доброму гуморі в радості та щасті серед люблячих та улюблених Вами! З великою повагою і теплом душі!
Татиана Шубенкова 21.02.2020 17:35
Заявить о нарушении
Щиро дякую Вам за сердечні відгуки. Дуже ціню Вашу щирість, Танечко. Тепло, яке йде від Вас, зігріває душу. Вашим близьким пощастило бути поруч з Вами. Хай Господь береже Вас, і буде щедрим на натхнення і добро. Я дякую йому за знайомство і спілкування з Вами. З повагою і любов'ю!
P.S. 24 февраля не стало моей подружки - пушистой чёрной кошки. Не знаю, когда приду в себя.
Вита Вольна 04.03.2020 13:51
Заявить о нарушении