Велосипед везет меня в село... Из стихов Н. Трало

Велосипед везет меня в село
по тропке узкой, тропке полевой.
Вокруг так щедро поле расцвело,
и душу полнит запах хмелевой.

Велосипед везет меня в село.
А мыслей в голове - пчелиный рой.
Зачем мой дом позвал вскочить в седло?
К чему в душе тревожно мне, порой?

Велосипед везет меня в село…
Цветов вдыхаю нежный аромат.
И сельским видом душу в плен взяло,
здесь Ночь - сестра, и Месяц, словно, брат.

На двух колесах я в село помчусь.
Поговорю с ветрами всех дорог.
И в тишине я силы наберусь,
когда присяду дома на порог.



19.12.2018 г.

Ніна Трало.

Велосипедом  їду у село

Велосипедом їду у село
по стежечці вузенькій польовій.
Навколо – квітів рясно зацвіло,
отож, душа від запахів хмілій.

Велосипедом їду у село,
а в голові - думки, неначе рій.
Чому мене додому потягло?
Чого в душі здійнявся буревій?

Велосипедом їду у село…
Вдихаю квітів ніжний аромат.
Сільський куточок для душі – зело ,
тут ніч – сестра  і місяць, наче брат.

В село велосипедом я помчусь,
в дорозі з вітром буду говорить.
Я тут снаги із тиші наберусь,
коли присяду вдома на поріг.


13.03.2014 г.