Пливу я знову по течії,
Берегів не видно, де чиї.
А любов – глибокая ріка,
Хвиль невидимих сліпая гра.
І несе мене у далечінь,
Наді мною синя височінь.
І промокла вся моя душа,
Невідомість тихо спокуша.
Приспів:
Наосліп до тебе і від тебе,
Наосліп, а далі просто небуття,
Всі неймовірні почуття
У забуття.
Наосліп, і так тепер усе життя,
Наосліп, та вже не буде вороття,
Бажає серце каяття
Без відчуття.
Розділилось все на "так" і "ні",
І нестримно пролітають дні.
Почуття тримає у руках,
І твоє ім"я лиш на вустах.
І не стерти щирість сновидінь,
Не змінити справжність поколінь.
Відчуття сильніше за капкан,
Ти моя, та знаю, це – обман.
Наослiп
© Copyright: Алёна Шинкаренко, 2018
Свидетельство о публикации №118121806130
Свидетельство о публикации №118121806130
Рецензии