Десь посерединi юрми
Що сонцю молиться донині,
Ти взнав - приречені не ми,
А тільки наші довгі тіні.
У світі із бетону й скла,
Де мерехтять каштанів віти,
Ти взнав - останній день тепла
Тебе не може вже зігріти.
І місяць мінився здаля,
Ламав на площах стрункість ліній.
Коли дізнавсь: твоя зоря
Зійшла на ешафот осінній.
Свидетельство о публикации №118121804209