Робоча конячка, на теренах Европи

Чорнобрива, вродлива, наче  жар-птиця,
Квітами вбрана коса золота!
У зоряну ніч…,
Над  стрімкою рікою…, вона,
Пісні співає…, від серця…, з душею!
Що навернулась на очі сльоза…

Дівчина ця…, із далеких і близьких…,
Усіх поряд,  навколо, країв:
Із Поділля, Полтави, Карпат, Чернівців…,
З Запоріжжя, Волині, Тавриди…,
Із Слобожанських, Донецьких…
Й Луганських степів…

Що…, в гості, до себе…, людей  зазиває:
«Всі названі  -  сестри й брати!…
Може в останнє, з проханням,  -  звертаюсь, 
Заходьте, скоріше…, в мій дім!
І в молитві,  до Бога!
Вона тихо благає…, 
Щоб  у мирі жилося усім…

Боже Благий!  Тож від «лиха»…, Волею  -  нас захисти…!
Бо хрещені…, з ім’ям  -  «Свята Русь-Україна»!
З тих далеких, минулих віків…,
Від Лебеді, Кия, Хорива…!
Культури трипільській…,
І  пращурів наших  -  слов’янських арійців,
Та  й  від «царських», величних скіфів…

Гарячий борщ…, на печі,
Ще від самого ранку…!
Паляниця, картопля…, млинці,
На майбутнє, тривале…  -  прощання…!
Та й наливка вишнева, у чарці…,
Чекають гостей на столі…

Порядок надворі…, і в хаті…,
Берегиня  -  своєї сім’ї…!
Там, Матір Божу…,
У прибраних, чистих світлицях…,
Прикрашають… у неї, завжди,
Вишивані до свят  -  рушники!

Хоча, якось, казали їй люди дурні,
Що, є десь ще інші світи…!
Де жінки  -  нечупари, нероби, п’яниці…,
Скандальні, безбожні…, на слово  -  брудні!
Гризуться з собою  -  від ранку до ранку…,
Як, у  «склянці»,  якісь  павуки….

Ще  і про те  вона, гірко…, співала:
«Прощавай моя -  люба ріка!».
Люди добрі простіть! Що в останнє…,
Зібрались за столом…, як родина… одна!
Бо у наймах…, десь там в  чужині…,
Випала  «доля»  -  сумна!
Ця мені…

Там без краю свого, без своїй Батьківщини…,
Працювати…, і вдень і вночі! 
Де «заморські» пани-буржуї,
Від нудьги  та  безділля  -  жирують…!
«На утіху…», - сміються, говорять мені…!
 Що  -  «так і буде..., для мене…,завжди…»…

Чорнобрива, вродлива, наче  жар-птиця,
Квітами вбрана коса золота!
У зоряну ніч…,
Над  стрімкою рікою…, вона,
Пісні співає…, від серця…, з душею!
Що навернулась на очі сльоза…

Дівчина ця…, із далеких і близьких…,
Усіх поряд,  навколо, країв:
Із Поділля, Полтави, Карпат, Чернівців…,
З Запоріжжя, Волині, Тавриди…,
Із Слобожанських, Донецьких…
Й Луганських степів…               
               
17 грудня, 2018 рік