Сточився день... Емiль Дубров

Сточився день в тонесенький промінчик ,
Який , притьма , ковзнув за горизонт
І вже зимовий вечір , на ослінчик
Присів поринувши у свій казковий сон .
Дрімає солодко червона горобИна ,
Загорнута в пухОвий , білий плед
І дим із комене , немов із лампи джина ,
Пахучий і солодкий наче мед .
Ліхтар підморгує своїм жовтавим оком ,
ЗимОву шапку хата одягла ,
Й копиця сіна , мов гігантський кокон ,
Стоїть сама , в зажурі , край села ...
А десь , за білими , холодними снігами ,
ЗовсІм другІ в окопах сняться сни -
Їм сняться дітки і старенькі мами ,
Які щодня чекають їх з війни...
© Емiль Дубров, 09.12.2016 р.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Сточился день в тонюсенькою змейку,
Что юркнула впотьмах за горизонт…
И зимний вечер тихо на скамейку
Присел, нажав на кнопку: «светлый сон».
И дремлет сладко красная рябина,
Обёрнута в пуховый белый плед.
Дым из камина, как из лампы джинна,
Что ароматен, как дозревший мёд.
Фонарь подмигивает жёлтым оком,
И крышу, словно шапку, замело.
Копна из сена, что гигантский кокон,
Стоит одна, в печали, за селом…
...А где-то там, за белыми снегами,
К бойцам в окопы залетают сны:
Им снятся детки, старенькие мамы,
Которые не спят – их ждут с войны...               


Аватар Автора оригинала