Галасує розбещене літо,
а вона, як завжди, мовчазна,
прийде впевнено і гордовито,
елегантна й спокійна Зима.
Взимку дні то хмурні, то погожі
й в мене настрій то є, то нема.
В нас з Зимою характери схожі,
адже жінка і я, і Зима.
Всі навколо лише дорікають
справедливій, холодній Зимі,
що морози й сніги дошкуляють,
та Зима до вподоби мені.
Чим самотніша зимня година,
коли все навкруги замело,
тим рідніша найближча людина
і цінніше в каміні тепло.
Холодами Зима загартує,
потім скаже: "Прийшов вже мій час",
на прощання сніжком поцілує
і зажурливо піде від нас,
та її без жалЮ проводжають
і без сліз. Хтось лиш тихо зітхне.
Я давно і напевне вже знаю:
так проводять колись і мене.
Жiнка-зима
© Copyright: Вита Вольна, 2018
Свидетельство о публикации №118121607031
Свидетельство о публикации №118121607031
Рецензии