Грію в долонях раух… Цей кришталевий дим –
Відгук забутих взаємин, одразу і втішний, й гіркий.
П’янка прохолода кварцу, жаль неминучих рим,
Лезо сколу кристалу, що крає мої сторінки…
І казка оця – прозора й сумна, ніби димчастий кварц,
Мов всі сюжети історій і п’єс, що писав мудрий Шварц,
Мов море, що точно знає, що наша вічність – лиш мить,
Мов почуття, що так крає, мов серце, що так щемить...
15.12.18
Грiю в долонях раух
© Copyright: Наталка Змиивна, 2018
Свидетельство о публикации №118121600422
Свидетельство о публикации №118121600422
Рецензии