За обиды, неверье не мсти Из Анатолия Перервы

***

За обиды, неверье… – не мсти.
Грусть печалью объятий ласкает.
Заклинает любовь: «Отпусти,
Так, как ветка листок отпускает…»

Словно раненному – уползти
Долг не даст от огня ли, от стали…
Заклинает любовь: «Отпусти,
Как стрела тетиву отпускает…»

В твоём взгляде – холодные льды,
В свете солнца – слезинки хрустальны.
Заклинает любовь: «Отпусти,
Так, как волны Донец отпускает…»

Что с землёй не разлучен – прости,
И, что пылкое сердце – не камень…
Заклинает любовь: «Отпусти,
Так, как душу Господь отпускает…»

             Перевод с украинского

Анатолій Перерва  (1949-2018)

***

Ні образи. Ні віри. Ні мсти.
Тільки туги обійми ласкаві.
І прохає любов: «Відпусти,
Так, як гілка листок відпускає…»

Мов пораненому – відповзти
Від вогню, його злого оскалу…
І прохає любов: «Відпусти,
як стрілу – тятива відпускає…»

в твоїм погляді – сині льоди,
а від сонця – лиш зблиски останні.

Що живу, ще на світі – прости,
І що серце у грудях – не камінь…
І прохає любов: «Відпусти,
Так, як хвилю Дінець відпускає…»

І прохає любов: «Відпусти,
Так, як душу Господь відпускає…»