Хмаринкою, полетiла хмаринкою

Хмаринкою, полетіла хмаринкою,
Хмаринкою, у далекі світи,
Хмаринкою, поряд мама з дитинкою,
Прости мене, моє серце, прости...

Прости мене, як ту хмарочку білую,
Що в липи цвіт не служила дощам,
Бо білая полетіла долиною
На цвіт калин щоб заплакати там...

Ой мамочко! Ой коханая мамочко!
Ой цвіт калин соком крові стіка!
Ой Мамочко! Україно ой ласточко!
Ой доленько, як калина гірка...

Ой мамочко! Ти прости мене, милая,
Прости мене, я хмаринка мала,
Прости мене, що до неба знов лину я,
Бо чорнеє відторгає душа!

Ой Мамочко, Україно під зливами!
Під зливами болю, граду, свинцю!
Долинами, цвіте рясно долинами
Калинонька, кров по степу густа...

А з- під землі, мамо стогони болеві,
А з-під землі та замучені к нам!
А як мені по землі ступать в обуві,
Я хмаркою...да к святим небесам...

А ти моя, моя мамочко милая,
А ти і всі матері та ступіть,
У світ наш злий, соком капніть калиновим,
Війни все зло, геть аж геть відженіть.

І станьте ви та перед Всецарицею,
І станьте ви перед Богом Отцем!
Просіть за нас, одна дочка вдовицею,
А друга тут скута спрутом в кільце.

А третяя та у скорбі і сльознії,
Та й дні її, ночі мамо без сна,
Четвертая, хліб не їсть бо морознії,
Злі дні по ній, нема жита, стерна...

Та ж хто скосив, наші жита ой житечка,
Та хто ж обвів, мою дочку мов спрут,
Матусечко, а вона білоличенька
Серед біди і сивіє між скрут.

Та ми же всі, мамо ми не сиріточки,
І Матінка, Мати Божа спаса!
У Бога ми, мамо малії діточки,
І Бог Отець діток ніжно ласка...

А тут кругом по Донбасу великому
Його Престол, дзвін летить в небеса!
І чорному змію злому безликому,
Та яд його, нам спасіння роса.

Я хмарочка, я тепер повноводная!
Не капну я, ой не смутком впаду,
А вкритая з білим світом Покровою,
У Боженьки щастя й радість найду.