Неофiтка-квiтка
Спустились цяточки зорі
Веснянками на личко квітки.
Осіннім сонцем десь вгорі
Змиловує хтось світ нізвідки
В останніх пестощах. У грі
Сніжинок первісних сусідки
Вже мерехтять, мов ліхтарі,
Зірки – небесні маргаритки
І доцвітають хтивісто. В порі
Обіймів зимних ворожбитки
Чаклують з неба. Й байкарі
Вітри шепочуть оповідки
Про дні останні в кольорі.
Холодних поцілунків свідки
Вони в засніженій журі
Чека воскресність неофітки.
Павло Гай-Нижник
12 грудня 2018 р.
Свидетельство о публикации №118121407517