На вулиці спека
вже майже неділю,
розпечене сонце
неначе вогонь,
а я на дорозі,
пливу мов на хвилі,
і в мареві доля
гірка мов полин,
вона з кожним кроком
весь час відступає,
немов ненароком
мене підганяє.
Я ж хочу дістатись
до марева, хвилі,
з водою зустрітись
душі спорожнілій.
Чим далі крокую
до щастя земного,
воно ж відступає
та тягне з собою.
А я все крокаую
та щастя чекаю,
коли ж воно прийде
того сам не знаю.
Укр. Марево
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118121300882
Свидетельство о публикации №118121300882
Рецензии