Не бачу більше я державної землі
і ферм тваринницьких, також більше не бачу,
лише у будяках лишились пустирі,
а в мене з цього серце плаче.
Солому палять на стерні,
вона нікому не потрібна,
а ще недавно в кожному дворі
була, яку з дороги було видно.
Товаришів давно немає,
заборонили слово це, пани,
а де вони - ніхто не знає
з позаминулої весни.
Зробили всіх людей панами
всюди одні пани, пани,
а вони діють разом з вами
на Сході в згарищах війни.
Іде війна, кров хлопців льється
в якій не бачу я кінця,
а хтось лише з цього сміється
неначе воша з гребінця.
Укр. Неначе воша з греб1нця
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118121300640
Свидетельство о публикации №118121300640
Рецензии