Протоптаними стежками

Протоптаними стежками,
Доріжками - мережками,
Доріжками, доріжками
Піду я в далечінь,
А верби тут сережками,
А річечка джерельцями,
А поряд радість ніжками
І вже я в височінь.
Протоптаними стежками,
Різбленими мережками,
Побігли діти швидко так,
Не зупинити час,
Казала їм - там щастя лиш,
Казала їм - журбу облиш,
Казала, як душа болить,
До Господа тулись.
І ось, ви стежки-стежечки,
Буря'н поріс й мережичка,
Де радість не узорами,
Де знищена різьба,
І бур'яни не стоптані,
Щасливі дні всі прогнані,
І горе, горе горами,
І горами журба.
А я казала донечці,
А я казала синові,
Сестрі і брату рідному-
Дні щастя впереді,
Сама у то я вірила,
Поки ногами зміряла
Доріжок вузькі стежечки,
Щоб тут не стать біді...
Та небо захиталося,
І щастя розбивалося,
Ой горе, горе горами,
І я у тій горі!
Горіла....печаль лютая,
Змерзала смертю скутая,
Як мати тай Україна
Зі мной в одній порі.
Та знову не стихаю я,
І щастя призиваю я,
І радість- українка я!
Бо так жили батьки,
Печаль та невблаганная,
Війна не нами званная!
Бур'ян...а зірка ранняя
Зійшла,,,той на шматки.
І тулимось до Господа,
Чого боятись з Господом?
Кого страхатись з Господом?
Чи бур'яну служить?
Копита - грізним топітом,
Війна в огні і копоті,
Бо звірові в неситості
Себе в журбі згубить.
А я казала братові!
А я казала - катову
Злу волю і насильницьку
Нам гнати, гнати геть!
Батьками стежки хожені,
Поля к посіву орані,
І щастя полем - долями,
І радісь золотить.