Напевно вже немає вороття.
Там де були сади - засипав попіл.
І канув мир народу в небуття -
Мого народу, що розбитий навпіл.
Вже не важливо більш чия біда,
І в очі перестали зазирати.
Собі чужими стали всі - хіба,
Не ворожнечу нам внесли до хати?
Чому на брата брат? Іде війна.
Чому є ті, що ворогам "стелили",
І ті, кого с корінням вирива,
Спотворена брехнею, люта сила?
Усе минеться...
І мине війна...
І хто є хто, одразу стане видно.
На кого ляже за це все вина?
Чи так повинно було жити гідно?
август 2018.
(изображение со страниц интернета...)
Нема вороття...
© Copyright: Ева Талая, 2018
Свидетельство о публикации №118121108419
Свидетельство о публикации №118121108419
Рецензии