Я... Василь Симоненко

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.

Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин...
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.

У кожного «Я» є своє ім'я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім'я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «я».
© Василь Симоненко


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


…Он меня разглядывал тупо
Глазками, полными белены.
– Напрасно себя ты считаешь пупом,
На свете несчётно таких, как мы.

Он гремел одержимо, люто,
Рябое кривилось гневом лицо.
Распять готов был сию минуту,
Но всё ж не нашёл концов.

И на колени гордость моя
не встала тогда пред ним.
На свете несчётно таких, как я,
Да я, ей-Богу, один.

У каждого «Я» есть правда своя.
На всех не прикрикнешь праздно.
Мы не бесчётность безликих «я»
А множество самых разных.

Мы  есть народа извечное лоно,
В ширь океана – наша семья.
И только тех уважают мильоны,
Кто уважает мильоны «я».