Блискавицi серця lxxvii, пензлем по зимi

1.
на однім огарку
ніч переплисти
висушити чарку
провести
в листи
звечорілу просинь
одичілу
даль
що вплітає
в коси
сивину
і жаль

2.
з ґнотом
поріднитись
разом горимо
нам вже не пришити
тишу
до розмов
і
не танцювати
молями казках
ми одні
на святі
пензля
і мазка
обриси
і риси
огини
і сплав
щось тут є
від рисі
решта
від тепла

3.
із вуглин
в каміні
золотистий
жар
клена
покоління
холоду межа
рай
вже догорає
тягнеться
в димар
у золу вдягає
світло
бо зима

4.
а вона
малює
квіти на вікні
за Різдвом полює
і паде до ніг
не пташиним
пухом
висіченим
сном
ти її
не рухай
очорниш
панно
біле
там
на білім
трохи сивини
три синиці
сіли
на опліт війни

5.
бій
вже не за рогом
не з-за рогу
плі
так бракує
свого
Бога
на землі
той
що на іконці
немічно
мовчить
корчиться
від сонця
кулю впасти
вчить
щоб не зачепити
але куля
зла
хоче небом
впитись
світла
і тепла

6.
щось
комусь
минеться
ти
напевно
ні
та
одна
з інерцій
тих
що по вині
викликають
регіт
а вже потім
плач
глянь
моя бентего
і одна
з удач
я свічусь
журбою
та згораю
без
хто в мені
загоїть
в серденьку
тебе

7.
раз
якось
наснився
вітер-мандрівник
тихо в шибу бився
мов об пірс
човни
він
мені
здавався
містом
без людей
пусткою
вітався
і лякав
що йде
та казав
на ранок
вселиться
в кота
і тоді
настане
вічна муркота

11 Грудня, 2018