Суметь воспеть смерть оккупанта — на это мало лишь таланта
Щорік, вже п*ятий рік, доточую поріг: по сусідський би ріг, та берІг; й ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
кожен постріл, кожен зрив:
смерті сіяв, ями рив;
падав з небом в землю...
як? й що?? відокремлю???
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
чорно в полі долі:
вороннЯ обсІло!
мало вдома волі,
нашої вкортіло!
упирям, упитись,
конче треба крові??
а своєю вмитись,
залягти де в рові??
доки й перетліти:
в чорнозем; на совість!!!
"міром" війн й не бздіти!!!
й крапка на всю повість
Найгiршi вiршi - де та мерзота
© Copyright: Зозуля Юрий Павлович, 2018
Свидетельство о публикации №118121009399
Свидетельство о публикации №118121009399
Рецензии